В регіоні розміщення Карпатського біосферного заповідника проживає кілька етнічних груп українських горян - гуцулів, лемків та інш. Вони вирізняються самобутньою культурою, яка сформувалася в значній мірі під впливом суворих гірських умов. Внаслідок цього виникла специфічна система природокористування, окремі елементи якої не мають аналогів. Зокрема тут зберігся унікальний для Європи осередок високогірного молочного вівчарства та пов`язаних з ним промислів. Гірські пасовища - полонини, вже в VI-IX ст. використовувалися населенням для випасу худоби. Місцеві жителі особливо цінували овець, оскільки від них вони отримували все необхідне: молоко, сир, бринзу (специфічний молочний продукт), вовну та ін. Відгінна форма випасу худоби, при якій худобу виганяли на віддалені пасовища, де вона утримувалася до осені, набула завершеного вигляду у гірському скотарстві Карпат, особливо Гуцульщини. З ним пов’язане існування специфічного полонинського господарства, що характеризувалося й, почасти, зберегло і досі багато архаїчних рис. Всі дійства, що його супроводжують, обов`язково побудовані на старовинних обрядах, які частково зберегли свою дохристиянську суть. Особливо видовищний весняний вигін худоби на гірські пасовища, так званий полонинський хід, який відбувається з особливою урочистістю та усталеним церемоніалом.