Традиційне господарювання

Рахівщина – це край народних умільців і талантів, де гуцульське мистецтво і культура тісно переплітається з іншими культурами і мовами, адже у районі проживають українці, румуни, угорці та багато різних національностей. До цього часу тут практикуються стародавні ремесла переробки деревини та сільськогосподарської продукції. В районі також збереглися унікальні майстерні народних умільців різьбярів, столярів, коренерізів, ткачів, ліжникарів та вишивальниць. Краса Рахівського краю змальована в полотнах знаменитих художників, описана в творах відомих поетів та оспівана в традиційних гуцульських піснях.

Однак, основною відмінністю, і в той же час унікальністю, Рахівського краю є наявність високогірних полонин та багатовіковий досвід ведення традиційного полонинського господарства. Полонинське господарство – одне із найдавніших і основних ремесел гуцулів, яке стало невід’ємною складовою матеріальної і духовної культури українських горян. Утримання та розведення худоби було чи не єдиним способом вижити в суворих гірських умовах для місцевих жителів. За умов відсутності значних площ придатних для ведення сільського господарства земель, горяни змушені були освоювати гірські схили і високогірні луки, на яких влаштовували полонини. В літній сезон гуцули виганяли й випасали там свою худобу, в той час, як долини річок використовувалися для сінокосіння і рільництва. Історія ведення полонинського господарства бере свій початок з ХІІІ століття, про що свідчать численні згадки в історичній хроніці краю, легендах, переказах, оповіданнях тощо. Полонинське господарство глибоко вкоренилося в культуру та побут місцевих жителів формуючи їх світогляд, вірування, традиції та обряди. Воно тісно перепліталося з релігією і часто виражалося в проведенні цілих ритуалів пов’язаних з тим чи іншим релігійним святом чи духовним покровителем. Про полонини складено сотні пісень, написано багато книг та знято не мало фільмів («Тіні забутих предків», «Над Тисою» та ін.). За історію ведення полонинського господарства був вироблений унікальний, трохи містичний спосіб утримання та випасання худоби, так звана «пастуша культура». Також, створена специфічна методика переробки молока, що виражалася у виготовленні традиційних зараз: бринзи, вурди, сира та масла. Полонинське господарювання відобразилося також на місцевій кухні подарувавши нам такі відомі страви, як банош, гуслянка, мамалига тощо. Складні кліматичні та рельєфні умови стали причинами формування своєрідного гуцульського архітектурного стилю, в якому використовуються виключно традиційні природні будівельні матеріали.

На жаль, з приходом науково-технічного прогресу та підвищенням рівня життя почався занепад високогірного полонинського господарювання. Важкі умови праці, неконкурентоспроможність з фермерськими господарствами, доступність молочних продуктів та м’яса, загальне зменшення поголів’я овець та ВРХ в Карпатському регіоні тільки прискорили цей процес. Спостерігається швидка деградація стародавніх навиків та традицій, що спричинена усним способом передачі знань учасників полонинського господарювання від попередника наступнику. З кожним роком все більше унікальних традицій і навичок в прямому розумінні «вмирають» разом з старими людьми, носіями полонинської культури. Молоде покоління не цікавиться процесом полонинського господарювання через не престижність полонинського ремесла і нерозуміння важливості його збереження. На користь наведених фактів свідчить зникнення ряду народних фестивалів і свят («Вихід на полонину», «Полонинська ватра», «день тваринника» тощо). Проведені дослідження та аналіз сучасного стану традиційного гуцульського полонинського господарства підтверджують тенденцію до збіднення і забуття автентичних традицій та зникнення полонинських господарств, як унікальної форми виразу традиційної культури. Найбільш тривожним фактом на сьогодні, є низький рівень обізнаності серед учнів місцевих шкіл, стосовно поняття полонинського господарства, не говорячи про традиції та побут полонин.

Полонинська культура володіє колосальною пізнавальною цінністю, яку необхідно зберегти для майбутніх поколінь. Зазначений культурний досвід також може бути використаний в рекреаційно-туристичній сфері. Сучасний ринок туристичних послуг надзвичайно динамічний, і постійно виникає необхідність пошуку нових методів приваблювання відвідувачів. Це спонукає суб’єктів туристичного бізнесу до перейняття позитивного досвіду та впровадження успішних туристичних тенденцій у своїй діяльності. Зараз нікого не здивуєш гуцульським баношем і ліжниками, вони масово поширюються по всій території України і таким чином нівелюється їхня унікальність. Така сама ситуація і з культурним досвідом, гуцульські награвання і співанки можна почути далеко за межами регіону. Тож для багатьох відвідувачів Карпатського краю вони знайомі, і втрачають пізнавальний інтерес. Основним завданням на сьогодні для нашої туристичної сфери є максимальне задоволення прагнень відвідувачів у нових враженнях. Воно полягає у якомога ширшому і детальнішому розкриттю побутовості і традиційності регіону, роблячи наголос на особливостях притаманних лише даній місцевості і культурі. В цьому контексті виникає необхідність аналізу та пошуку особливостей культури та природних цінностей, які були б характерними лише для даного регіону і стали його «родзинкою». Йде мова про розробку туристичного бренду, почувши про який у людей одразу виникає асоціація з конкретним місцем. На даний час таким брендом можуть бути високогірні полонини та створення на їх базі показових полонинських господарств. Створення показових полонинських господарств має величезне значення в збереженні місцевої культури та традицій, які формувалися віками а зараз активно забуваються. Крім того, на відміну від баношу і гуцульських мотивів полонини не можна відтворити поза межами їх природного розташування, а саме це і є тим фактором, який мотивує людей відвідати та відкрити для себе ці місця. Пізнання полонинської культури за рахунок розвитку екотуризму та створення показових полонинських господарств може бути використане з метою соціально-економічного розвитку територіальних громад.

Саме з метою збереження і популяризації полонинської культури та соціально-економічного розвитку місцевих громад фахівцями Карпатського біосферного заповідника розпочалася активна робота по розробці концепції створення показових полонинських господарств на території Заповідника та в гірській частині Рахівського району. На сьогодні вже є розроблений та затверджений адміністрацією КБЗ «Поетапний план проекту показових полонинських господарств», в якому описано послідовність етапів та перелік заходів для створення та організації показового полонинського господарства. В розробленій концепції, для показових полонинських господарств, як екотуристичного продукту, заплановано два типи відпочинку: екскурсійний (транзитний) та багатоденний (тури вихідного дня, корпоративний туризм тощо). Екскурсійний тип відвідування полягає у короткочасній (від декількох годин до одного дня) мандрівці до показового полонинського господарства, як додаткової зупинки на екотуристичному маршруті. Цей тип відвідування повинен передбачати коротку інформативну розповідь та демонстрацію основних елементів і етапів господарювання на полонині. Також сюди можна віднести замовлення традиційного обіду, дегустацію виробленої тут продукції, чи проведення цікавого майстер-класу.

Ідея багатоденного тематичного туру на полонину полягає в повному зануренні й залученні відвідувачів в процес традиційного полонинського господарювання, в результаті якого вони мають нагоду відкрити для себе унікальну, автентичну пастушу культуру та отримати незабутні враження. Для дотримання встановлених лімітів та запобігання негативного впливу на природні екосистеми від рекреації, цей вид туризму має здійснюватися невеликими групами до 15 осіб. При логістичному плануванні таких турів необхідно передбачити і забезпечити проїзд, проживання, харчування та програму заходів (проведення часу на полонині), які будуть демонструватися. При цьому, слід надавати перевагу найбільш традиційним для даного регіону методам (якщо транспорт – то на кінній повозці, харчування – виключно місцеві страви). Важливо й не забувати про комфорт і безпеку відвідувачів. З цією метою в комплексі полонинської інфраструктури необхідно збудувати компактний будиночок-садибу з усіма зручностями. Всі будівлі та інфраструктура показового полонинського господарства повинні відповідати традиційному стилю та порядку розташування, вписуючись в природний ландшафт. Саме ці фактори забезпечують незабутню атмосферність і автентичність полонин.

В напрямку створення показових полонинських господарств адміністрація Карпатського біосферного заповідника налагодила тісну співпрацю з Рахівською районною державною адміністрацією. Вже триває спільна робота над створенням районної програми «Створення показових полонинських та особистих селянських господарств в районі на 2016-2020 рр.». Також розглядається можливість співпраці з місцевими громадами, фермерськими господарствами та підприємцями, які зацікавлені в створенні показових полонинських господарств. Така співпраця повинна базуватися на умовах укладеного «Меморандуму про співпрацю у питаннях покращення ведення полонинського господарства, збереження полонинської культури і сталого використання природних комплексів та розвитку рекреаційної діяльності на території Карпатського біосферного заповідника», та супровідних додаткових угод. Проект меморандуму можна переглянути за посиланням.

Детальніше ознайомитися з проектом створення показового полонинського господарства можна переглянувши презентацію та переглянувши «Поетапний план проекту показового полонинського господарства».