Від паводку до паводку.

          Паводок, який в черговий раз 4-8 березня 2001 р. спіткав Закарпаття, висуває на порядок денний необхідність не тільки ліквідації його пагубних наслідків, але й ще раз потребує об’єктивного аналізу причин, що підсилюють руйнівну дію катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні. Попри всі дискусії, що точаться в суспільстві навколо цієї проблеми, вчені-екологи та й значна частина населення вважають, що однією з причин цього лиха є порушення екологічної рівноваги у горах. Ця думка, наприклад, отримала однозначне схвалення на багатьох наукових форумах, зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви)” (Рахів, 1999). Не підлягає ніяким сумнівам той факт, що в результаті багатовікової господарської діяльності у горах лісистість Українських Карпат зменшилась із 95 до 53%, знижено на 200-300 м верхню межу лісу, порушено вікову структуру деревостанів. В їх складі більш ніж 70% становлять молодняки та середньовікові насадження, водорегулююча роль яких набагато нижча, ніж у пристигаючих та перестійних лісах. На площі понад 100 тис. гектарів створено монокультури смереки, які також менше утримують вологу. Крім того, велика розораність гірських крутосхилів, пасовищна деградація гірських лук, повальне застосування тракторного трелювання деревини з гір, будівництво нафто- і газопроводів, ліній електропередач, безсистемне прокладання великої кількості грунтових гірських доріг, викликає величезні ерозійні процеси, в результаті яких утворюються селі, зсуви, замулюються русла гірських рік і потоків. Саме тому, в експертному висновку державної комісії по вивченню причин листопадового 1998 р. паводку в Закарпатті, який підписали керівники 9 міністерств і відомств України, записано “доцільно здійснити заходи щодо переорієнтації господарського комплексу гірської частини Закарпаття в бік розвитку екологічно-безпечних видів діяльності, зокрема розширення рекреаційного використання лісів та збільшення площі природно-заповідних територій. З метою забезпечення сприятливих умов для розвитку туристично-рекреаційної індустрії слід створити у верхів’ях басейну Тиси спеціальні еколого-економічні зони, в першу чергу на території Рахівського району”.

Але на жаль нічого цього не робиться, хоча антропогенна руйнація гірських екосистем не припиняється. Більше того, за даними органів державної статистики, тільки в Закарпатській області обсяги лісозаготівель, які здійснюються переважно суцільними рубками, із застосуванням екологічно шкідливих технологій, у минулому році порівняно з 1997 роком зросли на 49 відсотків. У зв’язку з цим варто нагадати, що в результаті багаторічних досліджень впливу рубок на структуру водного балансу водозбірних басейнів, відомий вчений – лісознавець О.В.Чубатий у монографії “Гірські ліси – регулятори водного режиму” (1984) прийшов до висновку, “що шкода, яку спричиняє навколишньому середовищу порушення оптимальних гідрологічних умов лісових масивів в економічному відношенні може бути більш істотною, ніж вартість вилученої із лісового біоценозу деревини” (с. 48). На цьому фоні достатньо дискусійно виглядають твердження Національної Академії наук з цих питань, які опубліковані у місцевій пресі напередодні цьогорічного паводку.

         Тому, на наше глибоке переконання, хоч які б великі кошти не виділяла держава на ліквідацію наслідків катастрофічних повеней, без зміни режиму господарювання в горах, цьому краю завжди потенційно загрожуватимуть не тільки паводки, але й інші стихійні лиха. Це красномовно підтверджує й досвід сусідніх гірських європейських країн.

         Враховуючи це, для зменшення ймовірності виникнення в майбутньому катастрофічних стихійних явищ у горах доцільно було б прийняти Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо вивчення та попередження причин виникнення катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні”, у якому передбачити:

         По-перше, розгорнути широкомасштабні комплексні дослідження стану природних гірських екосистем Карпатського регіону, та, із врахуванням досвіду Європейських гірських країн, розробити екологічно обгрунтовані протиповеневі і протиерозійні заходи у верхів’ях (особливо підкреслюємо у верхів’ях) басейнів Тиси, Дністра, Прута та інших гірських рік;

         По-друге, прийняти Державну програму переорієнтації  господарського комплексу гірської частини Закарпаття, в бік розвитку екологічно-безпечних видів діяльності, створення тут туристично-рекреаційної індустрії, розширення площі природно-заповідних територій;

         По-третє, враховуючи особливу роль верхів’я басейну Тиси у формуванні катастрофічних паводків та з метою відпрацювання моделі сталого розвитку в гірських регіонах Карпат подати на розгляд Верховної Ради проект Закону щодо запровадження в Рахівському районі Закарпатської області еколого-економічного експерименту, із наданням суб’єктам господарювання, що розвивають екологічно-безпечні види діяльності пільгового кредитування, податкових та митних пільг;

         І на кінець, у зв’язку з підготовкою до відзначення оголошеного ЮНЕСКО 2002 року, роком гір здійснити комплекс заходів із поліпшення соціально-економічного становища горян, збереження природного та культурного спадку гір, вдосконалення еколого-освітньої роботи та формування екологічної культури населення.

         Прийняття такого документу могло б створити позитивний імідж Україні напередодні самміту глав держав Карпатського регіону, проведення якого за ініціативою Міднародного фонду охорони природи (WWF) передбачається в Бухаресті весною цього року.