Як поліпшити господарювання у Карпатах?

   Нещодавно, на нараді з підготовки Програми сталого розвитку басейну річки Тиси, представник Українського Центру менеджменту землі і ресурсів оприлюднив дані, які шокували не тільки мене. Аналізи цього центру, здійснені на основі дешифровки космічних знімків, проведених американськими супутниками, показали, що лише із 1988 по 2000 роки в Закарпатській області суцільно зрубано 72 тисячі гектарів лісу, або 11 відсотків всієї лісовкритої площі. І найбільше вражає те, що на площі 23 тисячі гектарів ліси зникли взагалі. Виявилось також, що основні вирубки лісів проводились на висотах в межах 800-1200 метрів над рівнем моря, тобто там, де найбільше випадає опадів. І ще встановлено, що переважна більшість зсувів ґрунтів відбувається в околицях населених пунктів та вздовж автомобільних шляхів, де здебільшого ведеться безсистемна господарська діяльність.

   Тому очевидно не випадково, виступаючи на зібранні в Ужгороді з нагоди річниці катастрофічного паводку 2001 року, Президент України Л.Д.Кучма особливо підкреслив, що невідповідність гірським умовам ведення лісового, сільського та водного господарства лежить в основі тих екологічних проблем, що переживає в останні роки Закарпаття.

   Нова оцінка ситуації, що склалась, без сумніву, вимагає вдосконалення режиму господарювання у горах. При цьому, однозначно зрозуміло, що існуюча нормативно-правова база та менталітет багатьох керівників та й чималої частини населення не сприяє розв’язанню цих проблем. Це добре видно на прикладі схваленої нещодавно Постановою Кабінету Міністрів України «Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні Тиси у Закарпатській області на 2002 – 2006 роки та прогноз до 2015 року», яка зорієнтована головним чином не на усунення причин виникнення паводків у горах, а на подолання їх наслідків. Скажімо, із одного мільярда 433,4 млн. гривень, що передбачається виділити для реалізації цієї програми, на виконання комплексу лісозахисних робіт спрямовується лише 28,1 млн. гривень, або близько двох відсотків від запланованої суми. Більше того, із шести основних напрямків реалізації мети і завдань Програми, проблема запровадження екологічно-безпечних технологій ведення водного, сільського та лісового господарства поставлена на останнє місце. На ці цілі не передбачено ніякого фінансування. Не виділяється жодних коштів і на такі важливі елементи, як екологічне виховання та вдосконалення законодавства.

На нашу думку, для пом’якшення ситуації, наряду із роботами, що  уже проводяться, слід було б прийняти Державну програму переорієнтації економіки гірської частини Закарпаття в бік розвитку екологічно-безпечних видів діяльності, яка має передбачати комплекс заходів спрямованих на припинення руйнації гірських екосистем.

Враховуючи особливе значення гірських лісів, як водорегулюючого та кліматоутворюючого фактору та наявність тут значних проблем, доцільно розробити Закон України «Про гірські ліси», а з метою розвитку альтернативних видів діяльності у горах – Закон «Про гірський туризм». Для відпрацювання моделі сталого розвитку у верхів’ях басейну Тиси треба прийняти Закон України “Про експериментальну еколого-економічну зону “Рахів”, забезпечити виконання вимог Законів “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” та “Про загальнодержавну програму формування екологічної мережі на 2000-2015 роки”, якими передбачено розширення території природно-заповідного фонду Карпатського регіону до 20%.

Треба також суттєво переглянути Лісовий кодекс України, “Санітарні правила в лісах України”, “Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок», «Правил рубок головного користування в лісах України» і т.д.

Всі ці нормативні документи мають бути спрямовані на обмеження або заборону суцільних рубок на гірських схилах, проведення лісозаготівельних робіт переважно у сніжний період року, безумовне запровадження екологічно-безпечних технологій, заборону на створення монокультур тощо.

Дуже важливо розробити і запровадити систему еколого-освітніх та навчально-виховних заходів, спрямованих на виховання екологічного мислення та подолання психології «лісоруба» у свідомості багатьох керівників та значної частини населення. В рамках цього варто реалізувати цілий ряд пілотних проектів, де би можна наглядно продемонструвати модель сталого та близького до природного лісокористування. Для реалізації цього завдання, наприклад, Швейцарський федеральний інститут лісових, снігових та ландшафтних досліджень (м. Бірменсдорф) та адміністрація Карпатського біосферного заповідника (м. Рахів) уже розробили і подали до міжнародних фондів відповідний проект.

Серед лісівничих проблем, на ряду з відмовою від суцільних рубок та запровадженням природозберігаючих технологій, важливо провести роботу по забезпеченню оптимальної лісистості в межах елементарних водозборів, заліснення непридатних до сільськогосподарського використання земель та поступової заміни монокультур на різновікові мішані ліси.

Особливої уваги заслуговує верхня межа лісу. Тут слід відмовитись у більшості випадків від створення штучних насаджень, особливо за рахунок посадкового матеріалу, вирощеного або відібраного з-під пологу лісу в нижніх частинах лісового поясу. Ця помилкова практика, яка в останні роки застосовується, крім значних витрат може ні до чого не привести. Замість цього треба повести планомірну роботу по обмеженню випасів худоби на верхній межі лісу, запроваджувати загінну систему випасів, передбачити кошти на компенсацію втрат власникам худоби  за зменшення навантаження на гірські луки. Досвід Карпатського біосферного заповідника у Чорногірському масиві показує, що обмеження випасів у високогір’ї призвело без великих затрат до повного відновлення тут верхньої межі лісу.

В умовах гострої кризи в лісовому господарстві, з метою покращення охорони лісів, їх вирощування та раціонального використання, слід переглянути економічні механізми функціонування лісогосподарських підприємств. Мають бути збільшені розміри фінансування та матеріально-технічного забезпечення лісової охорони. Держава повинна створити такі умови, щоб вигідною стала робота по охороні лісів та відновлення їх структури.

Переконанні, що в такий спосіб можна поступово оптимізувати господарську діяльність у горах, а значить сприяти у майбутньому соціально-економічному розвитку Карпатського регіону, зменшити імовірність виникнення тут катастрофічних стихійних явищ.