Букові праліси Карпат – об’єкт світової спадщини ООН

          Відповідно до Конвенції „Про захист Світової культурної  та природної спадщини”, на  підставі визначених критеріїв та суворої  міжнародної наукової експертизи, формується список об’єктів Світової спадщини, які  мають виняткову загальнолюдську цінність. Зараз такого високого міжнародного статусу удостоєні 851 об’єкт з різних частин світу. Серед них 660 є надбанням культури, 166 належать до  феноменів природи і 25 представляють змішану природно-культурну унікальність. Софіївський Собор, Києво-Печерська Лавра, історичний центр Львова та фрагменти геодезичної дуги Струве, репрезентують України у Списку культурної спадщини. Але з 1972 року,  відколи започатковано формування Списку світової спадщини, жоден український чи словацький об’єкт, не вдалось, включити до переліку об’єктів природної спадщини.

          І лише після напруженої підготовчої роботи наукових колективів Карпатського біосферного заповідника та Зволенського технічного університету із Словаччини, 28 червня цього року, Комітет у справах Світової спадщини ЮНЕСКО – орган ООН у справах науки і освіти, на 31 сесії в місті Крістчьорч (Нова Зеландія) одноголосно, без жодних зауважень, прийняв рішення про включення українсько-словацької номінації  „Букові  праліси Карпат” до  Списку об’єктів світової природної спадщини. Це довгоочікувана, справді історична   подія для України і Словаччини, міжнародне визнання їх природоохоронної та наукової діяльності. Це також дань народам  цього краю, які зуміли за різних складних історичних та соціально-економічних обставин, зберегти у самому Центрі Європи ці унікальні витвори  природи.

         Важливе значення для цієї перемоги мали активна природоохоронна позиція та фундаментальні дослідження багатьох українських та зарубіжних науковців, в першу чергу  професорів Алоїса Златніка (Чехія) та Штефана Корпеля, Івана Волощука  та Вільяма Піхлера (Словаччина), Василя Комендара, Степана Стойка та Василя Парпана (Україна), Маріо Броджі та Бригітти Коммармот (Швейцарія) та інших.

         Велику роль у цьому процесі відіграли організовані  Карпатським біосферним заповідником міжнародні наукові конференції „Природні ліси помірної зони Європи- цінності та використання” (2003 р.) та „Визначення потенційних об’єктів Всесвітньої природної спадщини„ (2004 р.), українсько- голландський проект  з інвентаризації  пралісів Закарпаття (керівник Петер Фейн), підтримка німецьких професорів Петера Шмідта та Гаральда Плахтера.

         Виключно важливою у цій справі була думка експерта Міжнародного союзу охорони природи Дева Михалика (США) .

         На довгому шляху букових пралісів Карпат до списку Світової спадщини було чимало труднощів та перепон. Над ними не раз  зависала  сокира  лісорубів, не легкою була справа  переконати чиновників  у необхідності надання їм цього високого міжнародного статусу. Але чи не найскладнішим виявилось завдання аргументовано довести міжнародним експертам їх світове значення. З цими проблемами   українські та словацькі ентузіасти з честю справились.  І сьогодні букові праліси Карпат посіли гідне місце у списку Світової природної спадщини ООН.

         Отож, до складу українсько-словацької номінації входить 77971 гектар букових пралісів, з яких 29278 гектарів складають заповідне ядро,  а 48692 гектари утворюють буферну зону. Це транснаціональний серійний об’єкт, що складається з десятьох окремих ділянок, які   розташовані вздовж осі довжиною  в 185 км, від Рахівських гір та  Чорногірського хребта в Україні на захід по Полонинському хребту до Букових верхів та гір Вігорлат у Словаччині. Майже 70 відсотків номінації належить до Карпатського біосферного заповідника. Частина входить до складу Ужанського національного природного парку, і тільки  четверта її доля розташована у межах Східної Словаччини.

         З наукової точки зору, ця номінація на Світовому рівні, представляє надзвичайну цінність , як взірець  недоторканих комплексів помірних лісів та репрезентує найбільш завершені і повні екологічні моделі, де відображено процеси, що  відбудовуються в чистих букових лісостанах, за різноманітних природно-кліматичних умов. Вони представляють безцінний генофонд   бука лісового (Fagus  sylvatica) та ряду інших видів, що  приурочені до  його ареалу. Номінація „Букові праліси Карпат” є надзвичайно важливим об’єктом для розуміння повної  картини історії та еволюції роду бук (Fagus), який  завдяки своїй поширеності у північній півкулі, є  глобально важливим. Бук  є одним  з найбільш важливих складових для біому помірних широколистяних лісів, його  праліси колись займали 40 відсотків території  Європи, а зараз їх фрагменти представляють приклад реколонозації  та розвитку суходільних екосистем і угрупувань з часів льодовикового періоду – процесу  який триває до сьогоднішніх днів. Окремі компоненти цієї номінації (особливо Угольсько-Широколужанський,  Чорногірський, Свидовецький та Мараморошський масиви Карпатського біосферного заповідника), є достатньо великого розміру для проходження природних  процесів, необхідних для довгострокової життєдіяльності ареалів багатьох видів та екосистем. Надзвичайно важливим,  відзначено у   резолюції  Комітету світового спадку, є і те, що отримана на об’єктах номінації   наукова інформація, уже зараз  може  допомогти дослідити потенційний вплив глобальних кліматичних змін, що відбувається на планеті Земля. Тому ЮНЕСКО рекомендує, запроваджувати міжнародний менеджмент –план, який передбачає, зокрема, протипожежні заходи та охорону монументальних старих дерев, збереження та менеджмент гірських лук, водних коридорів та  прісноводних  екосистем, менеджмент туризму, наукові дослідження та моніторинг.

         У цьому контексті, в умовах Закарпаття, для зменшення антропогенного  тиску на пралісові екостеми з боку місцевого населення, надзвичайно важливо подбати про газифікацію населених пунктів у Тячівському та Рахівському районах, створення тут нових робочих місць, в першу чергу за рахунок розвитку інфраструктури для туризму. Для цього рекомендується провести пошук додаткових джерел фінансування, використати можливості Фонду захисту Світової культурної та природної спадщини тощо.

         В цілому ж включення букових пралісів Карпат до Світової природної спадщини буде сприяти підвищенню міжнародного  іміджу України, може послужити підставою для активізації природоохоронного руху та  соціально-економічного  розвитку в населених пунктів що межують з пралісами.  Але для цього потрібно змінити ставлення українських урядових структур до пропозицій міжнародних організацій. Наш досвід показує, що для  чиновників міжнародна  природоохоронна думка  нажаль часто нічого не означає, б до  прикладу, тривалий час ігноруються рекомендації Ради Європи та МАБ ЮНЕСКО щодо розвитку Карпатського біосферного заповідника, не вирішуються проблеми розширення природно-заповідного фонду тощо. Дуже хотілось би, щоб така участь не спіткала і номінацію „Букові праліси Карпат”, яка отримала найвище світове визнання.

         Федір Гамор, директор

Карпатського біосферного заповідника,

 доктор біологічних наук, професор,

заслужений природоохоронець України

 «Урядовий кур’єр», 24 липня 2007 року, №130