|
Відійшов у вічність професор Степан Михайлович Стойко 22 жовтня 2020 року, на 101-му році життя, зупинилося серце нашого славного земляка, видатного українського вченого, палкого захисника природи Карпат, патріарха заповідної справи України доктора біологічних наук, професора Степана Михайловича Стойка. Народився С. М. Стойко 14 березня 1920 року в с. Кричево Тячівського району Закарпатської області у родині священика. У 1938 році закінчив класичну гімназію в Хусті, де йому прищепили любов до природничих наук, яку проніс крізь усе життя. А коли новоствореній державі Карпатській Україні у 1938-1939 роках потрібні були вчителі, Міністерство освіти призначило С.М. Стойка вчителем у село Новоселицю. У 1940 р. його перевели на адміністративну роботу в Угорщину. У 1943-1944 роках він – студент-заочник юридичного факультету університету м. Печ. Наприкінці війни працював перекладачем з угорської мови в одній з військових частин 4-го Українського фронту. У 1945 році Степан Михайлович призначений референтом відділу соцзабезпечення у Народній Раді Закарпатської України в Ужгороді. Звідси направлений до Львова, де протягом 5 років навчався на лісогосподарському факультеті сільгоспінституту. Після закінчення вузу 2 роки працював в Ужгородському лісгоспі, спочатку заввідділом лісового господарства, а потім – лісничим. У1951 році поступив до аспірантури Інституту лісу АН УРСР, де під керівництвом академіка П.С. Погребняка – директора цього інституту – у 1955 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену дубовим лісам Закарпаття. Від 1955 року й досі творчий шлях С. М. Стойка як вченого тісно пов’язаний з Кам’янець-Подільським сільгоспінститутом, Львівським лісотехнічним інститутом, Інститутом ботаніки АН УРСР, Львівським державним природознавчим музеєм АН УРСР, Львівським відділенням Інституту ботаніки АН УРСР, Інститутом екології Карпат НАН України. За сумісництвом кілька десятків років працював на географічному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка. Наукова діяльність вченого багатогранна. Вона стосується фітогеографії, лісової екології, флористики, біології деревних порід, лісової термінології, історії науки, охорони природи. Більшість праць С.М. Стойка присвячена Карпатам. З метою ознайомлення з природою та станом її охорони з науковими експедиціями побував також у Криму, на Кавказі, Уралі, в Австрійських і Німецьких Альпах, горах Шумави, відвідав Словацькі і Польські Татри, Апеніни, Балкани у Румунії та Болгарії, Угорські і Румунські Карпати. Слід відзначити, що, маючи здобутки у галузі охорони природи, вже наприкінці 50-х років обґрунтував наукову платформу стосовно охорони фітогенофонду, фітоценофонду і заповідної справи. Особисто брав участь в обґрунтуванні появи Карпатського біосферного заповідника, національних парків – Карпатського, Синевирського, «Сколівські Бескиди», Шацького, природного заповідника «Розточчя» та багатьох інших ландшафтних. Оскільки Україна має спільні екологічні проблеми у прикордонних з іншими державами регіонах, С. Стойко приділяє велику увагу організації міжнародних біосферних резерватів (заповідників). Зокрема, це стосується появи Польсько-Словацько-Українського біосферного резервату "Східні Карпати", який ЮНЕСКО в 1999 році офіційно включив до міжнародної мережі. Спільно з українськими і румунськими колегами він обґрунтував створення двостороннього біосферного резервату «Мармароські гори», а разом з польськими – організацію таких резерватів на Розточчі і в Західному Поліссі. У численних наукових працях з природоохоронної, заповідної справи С. Стойко акцентує увагу на нераціональному природокористуванні у Карпатах, на порушенні тут екологічного балансу, що стало причиною частої появи таких стихійних явищ і процесів, як катастрофічні паводки, вітровали, снігові лавини тощо. Наукова спадщина С. М.Стойка охоплює різні галузі природничих наук. Перу вченого належать 10 наукових і науково-популярних монографій та більше 400 наукових публікацій, з яких понад 50-у зарубіжних виданнях, переважна більшість із них присвячена Карпатському регіону. Наукова й практична природоохоронна діяльність професора С. М. Стойка, його співпраця із зарубіжними вченими одержала міжнародне визнання. Степан Михайлович – почесний доктор словацького Зволенського технічного університету. Він також дійсний член Української екологічної академії наук, Української лісівничої академії, почесний член Українського ботанічного товариства, дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка, лауреат Європейської премії імені Петера Йожефа Ленне за заслуги в галузі охорони природи, нагороджений орденами "Князя Ярослава Мудрого" У ступеня та «За заслуги» III ступеня, йому вручено Державну премію України в галузі науки і техніки. Вічна та світла пам'ять нашому Вчителю та Великій Людині! Щирі співчуття рідним та близьким.
Федір Гамор,
заступник директора Карпатського біосферного заповідника,
|
