КУРС ВОЛОНТЕРСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ЗАПОВІДНИКІВ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРКІВ

У червні на території мальовничого села Богдан, Рахівського району пройшов тренінг із питань волонтерського менеджменту для заповідників та національних парків.

Передісторія цього заходу почалася ще минулого року, під час ознайомчого візиту в Україну представників волонтерської організації «Декабристи», коли вперше виникла думка про те, як національні парки та заповідники можуть бути більш відкритими та краще організувати захист природи, використовуючи не лише свої внутрішні ресурси, а й залучаючи до своєї діяльності волонтерів. Саме так і народилася ідея спільного проекту з УВС щодо розширення напрямів волонтерської допомоги й на природоохоронні установи. Крім того, законодавчі основи для такої співпраці є. Закон України «Про волонтерську діяльність» у Розділі 1 ст. 1. п. 3 серед напрямів здійснення такої діяльності визначає такий: «проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання».

Тому вперше в Україні було організовано пятиденне навчання щодо залучення волонтерів та вивчення основ роботи з ними для працівників національних парків, заповідників та інших природоохоронних територій. Тренінг організували представники Української Волонтерської Служби (УВС), на чолі з її директором Ганною Бондаренко, у співпраці із німецькою неурядовою організацією волонтерів Dekabristene.V. (Декабристи) у рамках проекту International Volunteer Exchange 2019 (Міжнародний Волонтерський Обмін) за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. У роботі тренінгу взяли участь приблизно 18 учасників, серед них: тренери, представники УВС та волонтери, також представники чотирьох природоохоронних установ: Природний заповідник «Горгани», Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», Карпатський біосферний заповідник, а також представники Білоруського національного парку «Біловезька Пуща».

Учасників тренінгу на території нашого краю особисто привітав заступник директора-головний природознавець КБЗ Роман Кузьмінський і для поширення інформації про нашу установу та на згадку про захід усім було вручено газету, журнали та іншу друковану продукцію заповідника.

Програма навчального курсу була дуже насиченою і включала такі блоки: волонтерство та волонтерська діяльність, основні поняття, характеристики, принципи; історія волонтерського руху в Україні та його особливості; основи роботи з волонтерами; підходи та форми роботи з волонтерами; мотивація, інтеграція та адаптація волонтерів; орієнтація волонтерів: перша зустріч та подальші кроки; юридичні аспекти роботи з волонтерами;залучення фінансування на волонтерські програми комунальними та державними установами.

Навчання минуло дуже інтенсивно, проте в доброзичливій та дружній атмосфері. Усі отримали купу нових знань та вражень, особливо ті, хто вперше побував у Карпатах. За результатами заходу, у процесі спільної роботи над власними проектами, були напрацьовані попередні плани залучення волонтерів до роботи на території Карпатського біосферного заповідника. Зокрема, з’явилися ідеї щодо посилення роботи в напрямі екологоосвітньої та рекреаційної діяльності. Ми сподіваємося, що вже цього року зможемо на практиці застосувати отримані знання, а також успішно реалізувати спільні проекти.

***

В Україні залучення волонтерів ще не можна назвати традиційним. Території національних парків та заповідників не звертаються до них по допомогу, а намагаються розв'язати проблеми власноруч. Як показує досвід, поодиноких ініціатив не достатньо для вирішення всіх наявних проблем, а спеціальних програм для системного залучення добровольців на всіх рівнях немає, як і нема розуміння механізмів і навиків роботи з ними. Саме тому й був організований подібний курс для впровадження найкращих міжнародних практик залучення волонтерів з адаптацією до українських реалій.

За результатами цього заходу вже 18 осіб із чотирьох національних парків і заповідників будуть знати, як залучати та працювати з волонтерами. Спільно проаналізувавши міжнародний досвід – залучати волонтерів стане легше, адже учасники візьмуть за основу механіки та приклади наявних програм і створять власні. А ще, під час навчання команди вже мали можливість спробувати розробити власні індивідуальні програми роботи з волонтерами для втілення на своїй території і спробують застосувати отримані знання на практиці. Крім того, найвмотивованіші команди мають можливість отримати підтримку від Ukrainian Volunteer Service (УВС), та впровадити власні програми взаємодії з волонтерами.

У нашій країні часто недооцінюють волонтерство й ще не до кінця уявляють вагомість роботи волонтерів. У Європі практика залучення волонтерів широко поширена на різних рівнях. Наприклад, у Німеччині Природний Парк Барнім (Naturpark Barnim) – це доволі великий парк, і там майже 100 постійних волонтерів. А при потребі, працівники парку залучають для окремих робіт і до 300 волонтерів – наприклад, для розчистки території від бур’янів. Крім того, на території Парку розвинуте корпоративне волонтерство – організації та компанії звертаються до них, щоби волонтерити на території парку, що є хорошим способом для згуртування робочого колективу. Складається навіть така ситуація, коли попит на волонтерство більший, ніж потреба у волонтерах. Якщо б вони брали всіх, хто їм надсилає заявки волонтерити – то нічим іншим, крім волонтерства вони не мали б часу займатися. Часто саме волонтери розробляють для парків мапи, візуалізацію представлення інформації для відвідувачів, виконують роботу з підрахунку тварин, птахів та прибирають сміття.

Що реально роблять волонтери в природоохоронних установах світу?

☀ Привертають увагу до проблеми

На прикладі Служби Національних Парків (National Park Service) в Америці екологічний стан національних парків і заповідників підтримують за допомогою волонтерських програм. Залучення волонтерів, створення організацій волонтерських таборів і загонів сприяє вирішенню екологічних проблем, привертає до них увагу та виконує освітню функцію. Волонтери в Національному парку Долини Куяхоґа (Cuyahoga Valley National Park ) мають дуже вагоме значення для функціонування парку. Попри захист важливих природних, історичних та культурних ресурсів, вони ще й виховують та залучають місцеву громаду, закликаючи до підтримки парку.

☀ Підтримують значущі території

Фонд Дикої Природи (Wildlife Trusts) у Великобританії залучив 43 тисячі волонтерів стежити за 2300 природними заповідниками, які охоплюють 98 500 га. У волонтерів є можливість реалізувати себе в садівництві, дослідженні особливих видів (наприклад, пошук видр), догляді за заповідниками чи допомозі з картографуванням GPS. Волонтери мають змогу організовувати групи для проведення власних дослідження місцевих умов. Ще Фонд Дикої Природи дає можливість самореалізації волонтерам, з користю застосувати свої організаційні, інформаційні, адміністративні та фінансові навички.

☀ Зберігають вимираючі види флори та фауни

У Коста-Ріці є 500 000 видів представників флори та фауни. Це становить приблизно 4% від загальної кількості у всьому світі. Волонтерська організація ASVO відіграє там дуже важливу роль у збереженні природних чудес. Адже понад 25% земель у Коста-Ріці було визначено, як природоохоронні території, а уряд не може забезпечити достатньо персоналу через занадто високі витрати. Волонтери відіграють дуже важливу роль у захисті місцевого біорізноманіття – їх залучають до моніторингу морських черепах та нагляду за їхнім потомством – і саме вони допомагають рейнджерам підтримувати парк завжди доступним і чистим.

☀ Виконують адміністративні обов'язки

У Національному Парку Маунт Райньєр (Mount Rainier National Park) 2100 волонтерів за рік вклали 81 000 годин роботи на суму $1,9 мільйона. Волонтери суттєво полегшують роботу національних парків у туристичні сезони. Адже саме вони виконують обов'язки адміністраторів та посідають місця персоналу, що продає сувеніри, допомагає в довідковому пункті, доглядає за порядком окремих ділянок, організовує кемпінги та видає книги в бібліотеці тощо.

Проте сам процес залучення волонтерів не такий уже і простий і теж потребує додаткових знань та підготовки. Слід знати основні підходи та форми роботи з волонтерами, етапи планування, залучення, інтеграції та адаптації, мотивації волонтерів, щоби така співпраця стала довготривалою та взаємокорисною. Звичайно ж, до міжнародного рівня нам ще далеко, де процес розвитку волонтерства тривав довгих 50 років, однак дійсно варто задуматися над тим, що кожен із нас може зробити для того, аби покращити наше життя на різних рівнях, не очікуючи на те, що хтось «зверху» прийде і все за нас зробить.

Ірина Йонаш, заступник начальника відділу рекреації та сталого розвитку.