Про спростування недостовірної інформації

25 січня 2017 році в інтернет-виданні «Трибуна» була опублікована стаття депутата Рахівської районної ради М. Кокіш-Мельника «Громадськість вимагає звільнення директора Карпатського біосферного заповідника» (http://trubyna.org.ua/novyny/hromadskist-vymahaje-zvilnennya-dyrektora-karpatskoho-biosfernoho-zapovidnyka/).

Зважаючи на те, що у тексті публікації автор стверджує про те, що має намір звертатися до Міністра екології та природних ресурсів України та у зв’язку з тим, що дана публікація є недостовірною, необ’єктивною та тенденційною, адміністрація Карпатського біосферного заповідника вважає за необхідне надати до Вашого відома об’єктивну інформацію з приводу піднятих у публікації питань.

1. Щодо факту надання ТМР "Грінвуд" мисливських угідь.

Рішенням 25 сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 р. № 919 надано Товариству мисливців та рибалок "Грінвуд" у тимчасове користування терміном на 25 років мисливські угіддя загальною площею 19572 га в межах земель лісового фонду Говерлянського, Білотиснянського та Щаульського лісництв ДП "Рахівський ЛДГ". Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства (Мурга В.І.) доручено укласти із користувачами мисливських угідь договори про умови ведення мисливського господарства (надалі - Рішення).

17.09.2009 р. на виконання вказаного рішення Закарпатської обласної ради між Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і ТМР "Грінвуд" укладено договір про умови ведення мисливського господарства за яким ТМР "Грінвуд" до 06.08.2034 р. передані мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 19572 га, погоджено права та обов’язки сторін.

Вищевказане рішення було прийнято та договір укладено без погодження та відома Карпатського біосферного заповідника.

В подальшому було з’ясовано, що частина наданих ТМР "Грінвуд" у користування мисливських угідь площею 1958 га ( в т.ч. буферна зона - 369 га та зона антропогенних ландшафтів - 1589 га), належать до складу Карпатського біосферного заповідника (без вилучення у постійного землекористувача - ДП "Рахівський ЛДГ").

У зв’язку з цим адміністрація Карпатського біосферного заповідника неодноразово зверталася до правоохоронних органів, Держекоінспекції та Мінприроди України.

У 2010 році першим заступником прокурора Закарпатської області було подано позов до господарського суду м. Києва в інтересах держави, в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення Закарпатської обласної ради №919 від 07.08.2009 р. "Про надання ТМР "Грінвуд" мисливських угідь у тимчасове користування" та визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.01.2011 по справі 48/62419.01.11 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13510753), яке 23.03.2013 залишено без змін Київським апеляційним господарським судом – у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Про вищевказані судові рішення Карпатський біосферний заповідник був повідомлений листом прокурора Рахівського району від 21.01.2015 № 96-116 вих.15 (копія - додається).

Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, однією з підстав для відмови у позові було те, що (цитата): «визначення правових основ організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів на момент прийняття оспорюваного Рішення та укладення Договору регулювалося Законом України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції останніх змін, внесених Законом України від 11.12.2003 р. №1377-IV.

Зміни, внесені Законами України від 21.01.2010 р. №1826-VI та від 23.12.2010 р. №2856-VI станом на серпень-вересень 2009 року не були чинні.

Положення статей 17, 18 Законом України "Про природно-заповідний фонд України" у визначеній судом редакції не забороняли мисливство у буферній зоні та зоні антропогенних ландшафтів.

Відповідне положення було включено в Закон України "Про природно-заповідний фонд України" Законом України від 21.01.2010 р. №1826-VI, який набрав чинності лише з 16.02.2010 р., а тому згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 наведене не може враховуватися при вирішення даного спору.»

За змістом пункту 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, а саме на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.6 попередньої редакції Положення про Карпатський біосферний заповідник, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №294 від 03.08.2001 р., полювання/мисливство заборонено у заповідній зоні (п.5.3.1) та зоні регульованого заповідного режиму (п.5.5.3). Заборони щодо буферної зони та зони антропогенних ландшафтів не містилися.

При цьому п. 5.4.2 Положення у буферній зоні обмежувалося (а не заборонялося) мисливство, а розроблений проект організації та розвитку мисливського господарства ТМР "Грінвуд" погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області листом №2424/06/02 від 02.12.2010 р.

Посилання Карпатського біосферного заповідника в листі №20 від 12.01.2011 р. на вимоги ст. 18 Законом України "Про природно-заповідний фонд України" судом відхилялися, оскільки вказана норма доповнена та набрала чинності з 16.02.2010 р.

Зважаючи на те, що вищезазначене судове рішення набуло законної сили та беручи до уваги, що відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому пред’явлення нового позову з цих підстав є неможливим.

Інформація про вищезазначене Карпатським біосферним заповідником була подана до Мінприроди (лист від 02.03.2016 № 222).

З приводу зазначеної інформації автор публікації депутат М. Кокіш-Мельник неодноразово звертався до заповідника, про що був проінформований у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому слід зазначити, що 08 лютого 2011 року за ініціативи та за участю Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області та Карпатського біосферного заповідника було складене Охоронне зобов’язання (копія - додається), згідно якого ДП «Рахівське ЛДГ» взяло на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження території Карпатського біосферного заповідника (без вилучення від землекористувача), в межах території, загальною площею 1958 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Рахівське ЛДГ». Як зазначено у тексті Охоронного зобов’язання на вказаній території забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти.

Вивчаючи судову практику по вирішенню аналогічних справ слід зазначити, що рішенням Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 по справі № 910/17713/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56251237) апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2014р. у справі № 910/17713/14 про визнання недійсним рішення Кіровоградської обласної ради від 06.12.2013 № 546, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 20.12.2013 та про повернення мисливських угідь – залишено без задоволення.

При цьому суд констатував: (цитата)

«Апелянт вважає, що наявність на території мисливських угідь об'єктів природно-заповідного фонду (далі - ПЗФ) є перешкодою в наданні мисливських угідь в користування. Однак, зміст понять ведення мисливського господарства та мисливство не є тотожним.

Абзац шостий статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначає мисливське господарство як сферу суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Абзацом п'ятим статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що мисливство - це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Тобто, мисливство є одним із напрямків, а не єдиною метою ведення мисливського господарства.

Крім того, Порядок проведення упорядкування мисливських угідь, затверджений наказом Держкомлісгоспу України 21.06.2001 № 56, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.2001 за № 771/5962 установлює основні нормативи, які необхідні для науково обґрунтованої оцінки та інвентаризації типів мисливських угідь, видового, кількісного та якісного складу мисливських тварин, розроблення (з урахуванням природних та економічних умов) режиму ведення мисливського господарства з визначенням заходів щодо охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь.

Таким чином, під час упорядкування мисливських угідь враховується наявність об'єктів природно-заповідного фонду та особливості ведення мисливського господарства на цих територіях.

Більш того, жоден нормативно-правовий акт не містить заборони щодо ведення мисливського господарства на території об'єктів ПЗФ та/або обов'язку уповноваженого органу щодо виключення меж територій об'єктів ПЗФ зі складу мисливських угідь.

Таким чином, зважаючи на те, що Товариством мисливців та рибалок «Грінвуд» на територіях, які входять до складу Карпатського біосферного заповідника (без вилучення у постійного землекористувача) здійснюється ведення мисливського господарства в межах, що не суперечать прямо встановленому природно-заповідному режиму і при цьому не зафіксовано фактів мисливства (добування мисливських тварин), чи інших фактів, які б свідчили про порушення вимог, встановлених Охоронним зобов’язанням, у Карпатського біосферного заповідника відсутні прямі підстави для повторного звернення до суду в інтересах держави з позовом про повернення територій.

А тому висновок автора публікації - депутата М. Кокіш-Мельника, що прокуратура та адміністрація Карпатського біосферного заповідника не вживали належних заходів є неправдивим, упередженим і таким, що негативно позначається на іміджі та репутації Карпатського біосферного заповідника в очах органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості.

2. Щодо факту призначення на посаду Шемоти В М.

За останній період у Трибушанському ПНД відділенні Карпатського біосферного заповідника склалася критична ситуація, щодо виконання колективом відділення доведених завдань, дотримання природоохоронного законодавства при проведенні природоохоронних заходів та встановленого заповідного режиму. При цьому слід зазначити, що незважаючи на вжиті адміністрацією заповідника всі можливі заходи впродовж уже більше трьох місяців у відділенні не вдається заповнити вакантні посади заступника начальника, майстра з охорони природи та завідувача форелевим господарством.

Після звільнення колишнього начальника Трибушанського ПНДВ до адміністрації заповідника із заявою про прийняття на роботу на посаду начальника Трибушанського ПНД відділення звернувся гр. Шемота Василь Миколайович.

У відповідності до Загального порядку призначення на посаду, затвердженого наказом по Карпатському біосферному заповіднику від 23.01.2017 №15, з метою з’ясування можливості призначення Шемоти В.М. на зазначену посаду, директор заповідника скерував його на співбесіду до безпосереднього керівника (для встановлення загальної відповідності особи встановленим вимогам), відділу юридичного та кадрового забезпечення (для встановлення відповідності освіти та досвіду роботи особи встановленим кваліфікаційним вимогам), провідного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції (для перевірки відсутності обмежень на виконання роботи та питань дотримання вимог антикорупційного законодавства) та відділу економіки та маркетингу (для встановлення розміру посадового окладу згідно штатного розпису).

Слід відмітити, що відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 3 Розділ «Заповідна справа») для посади «Начальник відділення природоохоронного науково-дослідного» встановлені наступні кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж роботи за професією не менше 2 років.

За результатами співбесіди було встановлено, що Шемота В.М. має повну вищу освіту (диплом спеціаліста за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища»), а також має диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Лісове господарство» та диплом бакалавра за напрямом «Менеджмент».

Стаж роботи за професією (на посадах майстра лісу, старшого майстра лісу ДП «Рахівське ЛДГ» ) – більше 8 років.

При цьому, на даний час Шемота В.М. є депутатом Рахівської районної ради VII скликання.

Таким чином, освіта та стаж роботи Шемоти В.М. у повній мірі відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам.

Зважаючи на те, що кандидатура Шемоти В.М. була погоджена без зауважень усіма відповідальними посадовими особами, які проводили співбесіду, директором заповідника було прийнято рішення призначити Шемоту М.В. начальником Трибушанського ПНД відділення (наказ від 24.01.2017 № 9-к).

Необхідно зазначити, що інших звернень про прийняття на дану посаду до заповідника не поступало.

Виходячи з вищенаведеного, стверджуємо, що призначення Шемоти В.М. начальником Трибушанського ПНД відділення було здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Слід також зазначити, що згідно трудової книжки Шемоти Василя Миколайовича, у період з 12.04.2016 по 31.10.2016 він дійсно працював єгерем Товариства мисливців та рибалок «Грінвуд» та ніколи не працював заступником голови ТМР «Грінвуд».

Також хочемо звернути увагу, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Шемота Василь Миколайович не значиться ні серед переліку засновників (учасників) ТМР «Грінвуд», ні серед осіб, які обрані (призначені) до органу управління зазначеної юридичної особи.

Тому твердження автора публікації – депутата М. Кокіш-Мельника про те, що директор Карпатського біосферного заповідника Микола Рибак «є у змові із керівниками ТМР «Грінвуд» є безпідставним, недостовірним та розцінюється нами як наклеп.

 

Підсумовуючи, хочемо зазначити, що Карпатський біосферний заповідник, відповідно до Закону України «Про природно заповідний фонд України» та Положення про КБЗ, чітко й на належному рівні виконує встановлені завдання і функції та не допускає порушень трудового законодавства. Це підтверджується відповідними звітами та проведеними перевірками нашої установи різними контролюючими органами.

Таким чином, публікація депутата Рахівської районної ради М. Кокіш-Мельника є абсолютно необ’єктивною, стовідсотково недостовірною та спрямованою виключно на паплюження іміджу заповідника, а також честі, гідності та професійної репутації директора установи Миколи Петровича Рибака.