|
Монографія про історію Всесвітньої спадщини «Букові праліси Карпат» У 2017 році, з нагоди десятої річниці занесення
Букових пралісів Карпат до списку Всесвітньої природної спадщини
ЮНЕСКО, видавництво ФОП Сабов А. М. в Ужгороді видало українською
мовою монографію Федора Гамора «Всесвітнє
визнання букових пралісів Карпат: історія та менеджмент» (Global
Recognition of the Primeval Beech Forests of the Carpathians:
History and Management). ISBN 978-6177344-48-2. Автор монографії є одним з найвідоміших українських (закарпатських) екологів, вчених і природоохоронців. Як провідний менеджер Карпатського біосферного заповідника, розташованого в Рахові, є добре відомим міжнародним науковим та професійним діячем, який зробив значний внесок в успішний процес внесення букових пралісів і старовікових лісів Європи у список Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Монографія професора Федора Гамора, доктора біологічних наук, надає детальний звіт про минулі події, пов'язані з підготовкою номінаційних проектів та їх внесення до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Виразну об'єктивність історичних подій підкреслює той факт, що автор монографії, як колишній директор Карпатського біосферного заповідника, був не тільки безпосереднім учасником цих подій, але й ініціатором всіх необхідних міжнародних і внутрішніх організаційних і управлінських заходів, метою і остаточним результатом яких була Всесвітня спадщина карпатських пралісів. Автор монографії спирається на вітчизняні та
зарубіжні документи, що стосуються підготовки Всесвітньої спадщини,
які він особисто готував або брав участь у їх підготовці. Завдяки
величезній завзятості, ентузіазму, тактовності, терпимості,
принциповій послідовності та науковій ерудиції він зміг узгодити
різні інтереси вітчизняних і зарубіжних учасників при підготовці та
затвердженні номінаційних проектів букових пралісів. Багато разів я
особисто переконувався на внутрішніх та міжнародних перемовинах у
тому, що "не було б Федора Гамора, не було би і Всесвітньої спадщини
букових пралісів". В історичній монографії автор плавно і послідовно інтерпретує з 2000 року ключові моменти, якими були семінари, конференції, особисті зустрічі та обговорення, пов'язані не тільки з підготовкою проекту «Букові праліси Карпат» (внесені до списку ЮНЕСКО у 2007 році), але і при підготовці другої номінації «Букові праліси Карпат і давні букові ліси Німеччини» (внесені до списку ЮНЕСКО в 2011 році), а також третього проекту «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» (внесені до списку ЮНЕСКО в 2017 році). Хоча огляд документів дуже влучний і вражаючий, він не може передати магію робочої атмосфери, готовності реагувати, детальне знання проблематики, а головне розумову концентрацію автора, необхідну для досягнення та представлення результатів успішних переговорів. Монографія містить 247 сторінок тексту з багатьма ілюстраціями. Вступ присвячено оцінці десятирічної успішної українсько-словацько-німецької співпраці у підготовці номінаційних проектів. Букові праліси Карпат були включені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на основі світової унікальності біологічних процесів, які в них протікають. Згодом, після їх внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вчені та фахівці з букових пралісів і природних лісів в Україні, Словаччині та Німеччині чітко зрозуміли і обґрунтовували необхідність збереження природних букових лісів Німеччини в інтересах світової науки, охорони біорізноманіття, екологічної стабільності, комплексності та цілісності екосистем та ландшафтів. Бук (Fagus sylvatica) в Центральну Європу поширився головним чином у період післяльодовикової Атлантики (близько 5 тисяч років тому), коли він став органічною частиною людського суспільства і постачав йому всі необхідні екосистемні послуги. З огляду на значну частку площі букових лісів у Німеччині, науковий та професійний колектив співробітників трьох країн підготував номінаційний проект включення старих лісів Німеччини до вже проголошеної Всесвітньої спадщини (з новою назвою) «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Провідними фігурами цього другого проекту були проф. Ганнес Кнапп з Німеччини, проф. Федір Гамор з України, проф. Іван Волощук та проф. Вільям Піхлер зі Словаччини. У підготовці третього номінаційного проекту «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» під керівництвом професора П'єра Ібіша з Німеччини взяли участь вчені та експерти з 10 європейських країн (Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Італія, Румунія, Словенія, Іспанія та Україна). У розділі про включення "Карпатських букових пралісів" у список міжнародної екологічної співпраці ЮНЕСКО проф. Федір Гамор підкреслив, що «Карпатські букові праліси» ініціювали наступні два номінаційні проекти з наголосом на необхідність збереження і охорони природних букових лісів Європи. Ще один розділ монографії «Важливість спільних міжнародних наукових зустрічей для процесу внесення букових пралісів Карпат до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО» надає детальну інформацію про початок співпраці Схід – Захід, у вивченні значення природних лісових екосистем для людського суспільства. Наприкінці 80-х років 20-го століття, після падіння залізної завіси, відкрилися нові можливості для співпраці між Східною і Західною Європою у вивченні природи, ландшафтів, економіки і культури. У Східній Європі пралісові екосистеми збереглися в мало порушених ландшафтах з особливою культурою людського суспільства. Праліси Закарпаття, а також уральські праліси з унікальною інформацією про розвиток лісів в умовах зміни клімату та необхідності охорони природи і біорізноманіття, стали об’єктом багаторічної співпраці українського Карпатського біосферного заповідника та російської Уральської лісотехнічної академії зі Швейцарським Федеральним науково-дослідним інститутом лісових, снігових і ландшафтних досліджень. Фінансова підтримка Швейцарії дозволила поглибити співпрацю між Західною та Східною Європою. У 2000 році в Бірменсдорфі (Швейцарія) відбулася міжнародна конференція «Цінність природи Сходу і Заходу. Дослідження для сталого розвитку від Альп до Уралу». В роботі конференції взяли участь близько 200 вчених, фахівців і представників органів виконавчої влади зі Швейцарії, Німеччини, Австрії, Швеції, Словаччини, України, Росії, Узбекистану, Таджикистану, Румунії та інших європейських країн. Конференція зіграла важливу роль у розвитку подальшого співробітництва в галузі науки, економіки, політики та культури. На конференції були затверджені конкретні проекти в галузі використання і охорони природи, туризму, запобігання і ліквідації наслідків стихійних лих. Вчені зі Швейцарії запропонували науково-дослідну тему «Дослідження первинних лісів на прикладі Карпатського біосферного заповідника», яка стала основою для подальшої співпраці між Україною і Швейцарією. Був виданий збірник матеріалів конференції. У 2003 році в місті Мукачеві в Закарпатській Україні проходила науково-практична конференція «Природні ліси помірної зони Європи: цінності та використання». Ініціатором проведення конференції був швейцарський Федеральний науково-дослідний інститут лісових, снігових і ландшафтних досліджень та Карпатський біосферний заповідник у співпраці з Радою Європи, Всесвітнім фондом дикої природи (WWF), Всесвітнім союзом охорони природи (IUCN) і Міжнародною організацією лісових дослідних організацій (IUFRO). Конференція рекомендувала, зокрема, провести інвентаризацію пралісів і природних лісів Карпат за єдиною методикою. У Швейцарії був опублікований збірник матеріалів Конференції англійською мовою. Конференція ініціювала процес підготовки номінаційного проекту «Букові праліси Карпат» для Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. У наступному розділі монографія описує 4-річну підготовку номінаційного проекту «Букові ліси Карпат». Номінаційний проект був розроблений проф. Федором Гамором та його колегами із Закарпатської України та проф. Іваном Волощуком у співпраці з проф. Вільямом Піхлером зі Словаччини. Проект був внесений у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 2 липня 2007 в ході 31-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Крайстчерчі (Нова Зеландія) на основі критерію «глобальна унікальність екологічних і біологічних процесів». В інших розділах монографії представлена докладна інформація про підготовку номінації «Букові праліси Карпат і старовікові букові ліси Німеччини», який був ініційований внесенням проекту «Букові праліси Карпат» до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У підготовці цього проекту брав участь проф. Ганнес Кнапп, директор Міжнародної академії охорони природи Німецького агенства збереження природи в управлінні Федерального міністерства охорони природи та ядерної безпеки Німеччини. Частиною підготовки номінаційного проекту стали семінари експертів з України, Німеччини та Словаччини, за участі представників відповідних міністерств трьох країн. У 2008 році зустріч у Німеччині на острові Вільм, у 2009 році в Карпатському біосферному заповіднику в Рахові, у 2009 році в Бонні, у 2010 році в Берліні та в Академії охорони природи на острові Вільм. На основі кількарічних робочих переговорів був розроблений остаточний проект «Букові праліси Карпат і стародавні букові ліси Німеччини», який був прийнятий в Парижі 25 червня 2011 на 35-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Прийняття двох номінаційних проектів призвело до розробки третього номінаційного проекту «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Для підготовки цього проекту було проведено кілька робочих зустрічей експертів з 11 європейських країн (включаючи Словаччину). У червні 2012 року був проведений огляд старих букових лісів в Італії, а у вересні 2012 року відбулася ключова нарада з проекту на острові Вільм (Німеччина). У 2013 році в Рахові відбулася міжнародна зустріч за участю проф. П'єра Ібіша з університету Ебервальде (Німеччина), який був головним гарантом проекту. Нарада погодила остаточну назву проекту. 16-22 жовтня 2013 р. у м. Рахові відбулася міжнародна конференція «Букові праліси та старі букові ліси Європи: проблеми збереження та сталого розвитку». На цю тему в 2014 році в Бонні та Відні відбулися робочі зустрічі українських, німецьких та словацьких фахівців з метою узгодження списку ділянок старих букових лісів 10 європейських країн. На зустрічі у Відні у 2014 році міністерство сільського господарства, лісового господарства, навколишнього середовища та водного господарства Австрії отримало повноваження завершити та подати проект номінації до Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Парижі. Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО схвалив цей проект номінації на своєму засіданні в Кракові у 2017 році. В інших розділах монографії представлена об’ємна інформація про застосування результатів напрацювань та рекомендації з підготовки номінаційних проектів у практиці українських органів влади та природоохоронних організацій. Крім створення міжнародного комітету з комплексного управління, українська сторона підготувала проект "Науково-дослідний центр букових пралісів" у селі Кваси, що неподалік від Рахова. Для узгодження оцінок і планів управління та міжнародної координації досліджень у природних лісах і пралісах Карпат були залучені науковці та фахівці з Карпатського біосферного заповідника та наукові інститути Швеції, Швейцарії, Німеччини та Словаччини. Монографія надає детальну інформацію про
природоохоронне управління букових лісів Карпат та Європи, для
ефективної співпраці з громадськими організаціями, місцевою владою
та власниками лісів. Добре підготовлений детальний огляд офіційних
документів різних рівнів органів охорони природи, пов’язаних з
менеджментом букових лісів, починаючи з президента України, через
обласні органи влади аж до органів місцевого самоврядування. Цей
огляд також включає юридичні документи з охорони та збереження
букових пралісів як об'єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Монографія написана українською мовою, але буде перекладена також на англійську мову. Вона стане хорошим пошуковим інструментом для вчених, фахівців у галузі екології та довкілля, для практичних природоохоронців й працівників органів охорони природи та навколишнього середовища, від міністерств і аж до місцевих органів влади в Україні, Словаччині та Німеччині. Вітаємо автора, проф. Федора Гамора, доктора біологічних наук, з успішним виданням книги, бажаємо подальшої творчої наснаги для написання та видання монографій, присвячених сталому розвитку букових пралісів та старих букових лісів Європи. Іван Волощук,
|
