Екотуристичний
маршрут
“Кевелівським пралісами на Петрос”
Протяжність маршруту – 12 км, перепад
висот – 660 м.
Тривалість переходу в один бік – 4 год.
Найкращий час відвідування з травня
по вересень.
Початок маршруту. 590 м н. р. м. Знаходиться
праворуч від автотраси Рахів – Івано-Франківськ
на березі р. Чорна Тиса, яка через 20 км, на
околицях Рахова, зливається з Білою Тисою,
утворюючи звеличену в піснях і легендах
річку Тису — ліву притоку могутнього Дунаю.
Тут розміщені цікаві малі архітектурні
форми з інформаційними стендами, виконані в
місцевому стилі з використанням природних
матеріалів – каменю й деревини. Це місце є
своєрідним туристичним роздоріжжям, що
обумовлено його вдалим розміщенням між
Чорногірським і Свидовецьким хребтами.
Звідси можна дістатися до найцікавіших
вершин Українських Карпат - Говерли,
Петроса, Близниць та інших. Загалом
територія Кевелівського лісництва, яке
обіймає схили обох хребтів,
включає мальовничі гірські ландшафти з
багатьма цінними природними об’єктами. Тут
відвідувачі можуть ознайомитися з висотною
поясністю карпатської рослинності,
побачити цікаві гірські краєвиди,
своєрідні лісові, субальпійські та
альпійські угруповання, унікальні первісні
ліси та рідкісних представників флори і
фауни.
Наш
маршрут веде через міст на лівий берег
Чорної Тиси, де повертає праворуч під дерев’яну
арку, на узбіччі якої знаходяться
інформаційні стенди. Перед тим як рухатися
маршрутом далі, рекомендуємо зробити
зупинку, щоб відвідати візит-центр
Кевелівського лісництва, який знаходиться
на пагорбі в двоповерховій будівлі ліворуч
від мосту.
200 м. Долина потоку Кевелів, 590
м н. р. м. Маршрут
пролягає вздовж потоку Кевелів, лівої
притоки Чорної Тиси. Потік бере початок на
північно-західних схилах гори Петрос, далі
тече по вимитому впродовж тисячоліть у
гірських породах руслу.
Проходячи
стежкою вздовж потоку, бачимо численні
природні і штучні перепади. То зліва, то
справа із мелодійним та грайливим
дзюркотінням впадають до нього
невеличкі потічки і струмочки. У квітні-травні
під час танення снігу в лісах і високогір’ї
потік стає дуже повноводним і бурхливим.
Схили, що оточують потік, вкриті чистими
і мішаними ялиновими та буковими лісами з домішкою явора, ялиці,
ільма. Невеличкою смугою
вздовж його берегів тягнуться
деревостани вільхи сірої (Alnus
incana). Серед вільшняків ранньою весною
буйно цвіте калюжниця болотна (Caltha palustris), місцями утворюючи значні
золотисто-жовті зарості. Поруч
зустрічаються невеличкі угруповання
рідкісної декоративної папороті —
страусове перо (Matteucia
struthiopteris).
По узбіччях стежки вже на
початку березня з’являються довгі
колосовидні суцвіття кремени білої (Petasites
albus), а дещо пізніше зацвітає кремена
судетська (Petasites kablikianus),
у якої квітконосне стебло піднімається
вгору до 1 м. Ці два види з величезним листям
утворюють тут суцільні зарості. На кам’янистих
місцях можна побачити синьовато-блакитні
квітки печіночниці звичайної (Hepatіса
nobilis).
В
червні-липні луки долини
потоку Кевелів вражають різнобарв’ям
квітучих трав. З чагарників над водою
гірляндами звисає декоративна атрагена
альпійська (Atragene alpina),
близька родичка клематисів (Clemathis).
То тут, то там серед різнотрав’я виникають
біогрупи аконіту строкатого (Aconitum
variegatum).
В
затінених місцях зустрічаються зарості
реліктової лунарії оживаючої (Lunaria rediviva), яка занесена до Червоної
книги України. В місцях її масового
цвітіння проявляється чітко виражений
ліловий аспект. Стиглі плоди лунарії мають
вигляд півмісяцевих серпанків з сріблястим
відтінком. Місцями стежка пролягає поряд із
стрімкими скелями, на яких зростають цікаві
рослини: багатоніжка звичайна (Poligonum
vulgare), аспленії волосовидний і зелений (Asplenium
trichomanes et A. viride)
та іншi.
800 м. Мінеральне джерело,
місце відпочинку, 610 м н. р. м. Ліворуч від дороги знаходиться
мінеральне сірководневе джерело, про що
свідчить характерний малоприємний запах
тухлих яєць. Незважаючи на це, вода з
джерела користується великою популярністю
серед місцевого люду, який вважає її
цілющою. Поруч знаходиться дерев’яна
альтанка, а навпроти, через річку, куди
можна дістатися кладкою, облаштоване місце
відпочинку.
1300 м. Скеля, 640 м н. р. м. На
узбіччі дороги височіє мальовнича скеля.
Вона утворена типовим карпатським флішем,
про що можна переконатися після детального
огляду. Структура скелі нагадує слоєний
пиріг, оскільки вона утворена тонкими
горизонтальними шарами різних гірських
порід. Фліші – це особливі формації, що
характеризуються ритмічним чергуванням
різних осадових порід (аргіліти, алевроліти,
пісковики, конгломерати тощо). Вертикальна
частина скелі практично позбавлена ґрунту,
проте не позбавлена життя. Тут зростає
чимало представників так званої піонерної
рослинності – різноманітних лишайників,
мохів, папоротей тощо.
2200 м. Місце відпочинку, 680 м н.
р. Зліва
від дороги знаходиться обладнане місце для
відпочинку, поряд – джерело питної води.
2300 м. Дуплисте
дерево, 685 м н. р. Справа
біля дороги – старий засохлий ільм
гірський з дуплом у нижній частині стовбура.
У таких дуплах, якщо вони достатньо
просторі, може зимувати навіть ведмідь. У
суворі багатосніжні зими важко доводиться
усім лісовим мешканцям. Особливо важко
доводиться оленям і козулям, для яких
глибокий сніг є серйозною перешкодою. Щоб
допомогти цим тваринам перебути важку пору,
в заповіднику споруджуються спеціальні
годівниці, куди на зиму закладається сіно.
Таку годівницю можна побачити в 70 м від
згаданого вище ільма.
3300 м. Лісова галявина, 750 м н. р.
м. Маршрут
виводить на лісову
галявину, звідки відкриваються мальовничі
краєвиди Чорногірського високогір’я. Тут
скрізь можна побачити зарості крем’яника
гарного (Telekia speciosa).
Коли зацвітає ця рослина, вся галявина
набуває яскравого жовтого забарвлення. На
квіткових кошиках в сонячну погоду безліч
комах, особливо привертають увагу
різноманітні види метеликів. На краю
галявини видніється годівниця. Сюди восени
завозиться сіно для підгодівлі взимку
козуль і оленів.
5600 м. Лісовий зруб, 980 м н. р. м.
Дорога виводить на зруб, вік якого складає
понад 10 років. За час, що пройшов після
вирубування, ліс встиг відвоювати колись
втрачені позиції – повсюди видно молоду
поросль. Проте для того, щоб вона досягнула
стадії зрілості як природне лісове
угруповання, потрібна не одна сотня років. З
цього місця відкривається гарний краєвид
на Свидовецький хребет і в ясну погоду
можна помилуватися його найбільшою
принадою – вершинами Близниці. На цьому
відкритому місці можна спостерігати велике
різноманіття життя, яке спричинює хороша
освітленість ґрунту. Доки молодий ліс ще
розріджений, тут зростає багато трав’яних
рослин, які в свою чергу приваблюють різних
комах. Серед них своєю яскравістю
виділяються метелики, різні види яких можна
спостерігати протягом літа. На початку тут
зустрічається доволі рідкісний чорний
аполлон (мнемозина), якого з часом змінює
інший червонокнижний вид – махаон. Поруч з
цими рідкісними метеликами літають більш
звичайні, але не менш красиві: адмірал,
денне павине око, велика лісова
перламутрівка та багато інших.
5800 м. Початок
пралісу, 1000 м н. р. м.
Починаються унікальні пралісові
угруповання. Переважають букові
деревостани. Серед них невеликими
ділянками зустрічаються високостовбурні
ялицеві, яворові і ясеневі праліси. Мішані
ялицеві деревостани мають тут найвищу
продуктивність. У незайманій природі
дерева досягають у висоту 42-46 м і діаметру в
1-2 м. Проте найбільшою цінністю масиву є
лісовий осередок з ільму гірського (Ulmus
glabra), який на такій значній площі зберігся,
принаймні в Українських Карпатах, лише тут.
Цей вид в природних лісах Європи масово
гине внаслідок так званої голландської
хвороби - грибкового захворювання, що
призводить до закупорювання водопровідної
системи деревини ільма.
У
трав’яному покриві пралісів найбільш
поширеними є безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), живокість серцевидний (Symphytum cordatum), квасениця звичайна (Oxalis acetosella), переліска благородна (Mercurialis perennis). З рідкісних лісових
видів зустрічається лілія лісова (Lilium
martagon), коручка чемерниковидна (Epipactis
helleborine), зозулині сльози широколисті (Listera ovata), булатка довголиста (Cephalanthera longifolia) та багато інших.
12000 м. Полонина Шумнеска, 1250 м
н. р. м. Перед
зором відвідувачів відкривається велична
картина гірських ландшафтів з
найрізноманітнішими панорамами і
пейзажами. Кожного захоплює тут значна
мозаїчність природних об’єктів на
неосяжних просторах високогір’я.
Величезні і різноманітні за формою кам’яні
утворення чергуються з обширними
альпійськими і субальпійськими
луками, заростями ялівцю сибірського і
душекії (вільхи) зеленої. Остання місцями
створює суцільні ділянки
площею понад декілька десятків гектарів. Ця
високогірна рослина формує прямостоячі або
сланкі кущі (2-3 м), які мають 2-3 скелетні
лежачі гілки довжиною до 10-15 м і товщиною в
основі 10-15 см.
Пагони у неї специфічного фіолетово-бурого
забарвлення. Душекія розмножується
насінням і вегетативно. Вона має добре
розгалужену поверхневу кореневу систему,
яка поширюються вниз і вгору по схилу, що
має важливе ґрунтозахисне значення.
Радість і захоплення
викликають пурпурові зарості квітучого
родендрона східнокарпатського, що
зустрічається спорадично на кам’янистих
схилах.
В трав’янистих
угрупованнях субальпіки можна побачити ряд
рідкісних червонокнижних видів, таких як
арніка гірська (Arnika montana), билинець комариний (Gimnadеnia conopsea), тирличі вирізаний і
жовтий (Gentiana acaulis, G. lutea) та багато інших. До речі, саме в
Кевелівському лісництві охороняється
найбільша в Україні за площею популяція
тирлича жовтого, зникаючої рослини, що
занесена до національної Червоної книги.
Влітку на субальпійських
луках випасається худоба місцевого
населення. Високогірне полонинське
тваринництво є часткою духовно-матеріальної
культури горян. Відвідавши високогірні
стійла можна відчути і побачити живий
збережений дух прадавніх традицій
полонинського господарювання в Карпатах.
Тут у горах яскраво виражена органічна і
тісна єдність між природою і людиною.
На
полонині Шумнєска знаходиться ще одне
облаштоване місце відпочинку, яке
дозволить відновити сили перед поверненням
назад.
Якщо ж продовжити
рухатися вгору, то гірська стежка через
кілька годин приведе на одну з найвищих і
найцікавіших вершин
Українських Карпат – гору Петрос (висота 2020
м). Її назва походить від латинського слова,
що означає камінь. І справді, вона всіяна
численними скельними виходами і грядами.
Серед цих витворів неживої природи знайшли
свою домівку багато цікавих рослин і тварин.
Тут зростають сон білий, ломикамінь
волотистий, дзвоники альпійські, кілька
видів тирличів тощо. Якщо бути терплячим
можна побачити типових мешканців
карпатського високогір’я – снігову норицю
й альпійську тинівку. До речі, ці обидва
види тварин занесені до Червоної книги
України.
З вершини Петроса відкривається чудова панорама – саме звідси можна спостерігати усі найвищі гірські масиви Українських Карпат. У східному напрямку проглядається увесь Чорногірський хребет, на якому виділяється найвища вершина України – г. Говерла, а на самому горизонті можна розгледіти Чорну гору (Піп Іван Чорногірський), вершина якої увінчана руїнами астрономічної обсерваторії. На заході видніється Свидовецький хребет, у північно-західному напрямку – гірський масив Горгани, а на півдні – Марамороські або Гуцульські Альпи, по яких проходить державний кордон з Румунією.