Українсько-голландський проект

„Праліси Закарпаття (Україна) як ядрові зони Пан-Європейської

екологічної мережі”

 (Проект BBI-MATRA 2006-2007)

Ліси в Закарпатті (Україна) займають площу близько 647700 га, з яких 434300 га припадає на широколистяні та 213400 га на хвойні ліси. Завдяки різноманітним ландшафтам (рівнини, передгір’я, гори), значному перепаду висот (від 400 до 2061 м н.р.м.), наявності різноманітних ґрунтів і гідрологічних умов, тут існують численні екологічні ніші та велике рослинне багатство, у тому числі дерев і чагарників.

Ліси Закарпаття сформовані типовими для Центральної Європи видами дерев: переважає бук (Fagus sylvatica) – 59%, а смерека (Picea abies) і ялиця (Abies alba) разом становлять 32%, причому частка смереки більш значна за рахунок господарської діяльності. Природні смерекові ліси (Piceeta abietis) займають значні площі і зростають на висоті 1200-1650 м н. р. м. Ялицево-смерекові ліси (Abieto-Piceeta) характерні для бідних і кислих ґрунтів у межах букового поясу. Подекуди наявні сосна кедрова (Pinus cembra) і модрина (Larix decidua). Площа дубових лісів з видів роду Quercus складає 7,5%, ще менші площі ясена (Fraxinus excelsior), явора (Acer pseudoplatanus), в’язу (Ulmus glabra) та інших видів.

Склад лісової рослинності визначається переважно висотною зональністю. Так, дубові ліси поширені в рівнинній і передгірній частині Закарпаття, для терас Тиси, Боржави і Латориці типовими є дубово-ясеневі заплавні ліси (Quercetum roboris-Fraxineta). Дубові ліси з участю граба (Carpineto-Querceta roboris) зростають у передгір’ї, а дубово-букові деревостани (Fageto-Quercetam petreae) характерні для Гутин-Вигорлатського хребта.

Букові ліси займають у Закарпатті найбільшу площу, й оптимальні умови їх поширення знаходяться в межах 350-1450 м н. р. м. Тут часто формуються чисті бучини (Fagetum sylvaticae), майже позбавлені нижнього ярусу. Поряд з ними є багато перехідних варіантів до змішаних лісів. Наприклад, у більш теплих нижніх поясах у вигляді домішки виступає дуб скельний (Quercus petraea), а на вапнякових виходах – тис ягідний (Taxus baccata) і липа серцелиста (Tilia cordata).

Для субальпійського поясу Закарпаття характерне криволісся, сформоване сосною гірською (Pinus mugo), вільхою зеленою (Alnus viridis) та ялівцем сибірським (Juniperus sibirica).

Флора Закарпаття налічує близько 2600 видів вищих рослин, з яких приблизно 2500 видів судинних рослин, у тому числі 120 карпатських ендемічних таксонів.

Повна картина розташування та площ пралісів Закарпаття до цього часу відсутня, через що значна кількість ділянок пралісів не має природоохоронного статусу, тому залишається у господарському використанні й їх площі продовжують зменшуватися. Крім того, в Україні досі не вироблена чітка політика стосовно відношення до пралісів різних типів.

Підстави для здійснення проекту

В наукових колах та лісогосподарській практиці все більше уваги приділяється проблемам сталого лісокористування, особливо в гірських лісах. В Україні чималу роль для цього відіграє, зокрема, швейцарсько-український проект розвитку лісового господарства Закарпаття (FORZA), та досвід набутий в ході співпраці Карпатського біосферного заповідника та інших наукових установ із Швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень (WSL), у рамках проектів швейцарської наукової фундації (SCOPES). Актуальність проблем сталого лісокористування в Карпатах зростає і в зв’язку з ратифікацією Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, та прийняттям нової редакції Лісового кодексу України.

Для збереження дикої природи велике значення має стаття 85 цього закону, яка гарантує охорону пралісів. Це нова постановка питання в природоохоронній справі України, і тому дуже важливо мати об’єктивну картину про кількісний і якісний склад пралісових екосистем. Але таких відомостей до цього часу просто не має. Тому у цьому контексті, дуже важливе значення може мати українсько-голландський проект „Праліси Закарпаття (України), як ядрові зони пан’європейської екологічної мережі”.

Зазначений проект здійснюється в Україні в рамках Міжнародної програми управління природою PIN-MATRA, та підтримується урядом Голландії. Треба також зауважити, що в 2001-2005 роках за цією програмою румунський лісодослідний та лісогосподарський інститут (ICAS) і лісодослідний інститут Болгарської академії наук (FRI-BAS) завершили інвентаризацію та картування пралісів в Румунії та Болгарії, а словацький національний інститут лісознавства, зараз проводить аналіз стану природних лісів в Словаччині.

Важливість цього проекту зростає і у зв’язку з подачею українсько-словацької номінації “Букові праліси Карпат” для включення до переліку об’єктів Всесвітнього природного та культурного спадку ЮНЕСКО.

Проект з інвентаризації та картування пралісів Закарпаття проводиться в рамках контракту про співпрацю між Голландським королівським товариством охорони природи (ГКТОП) та Карпатським біосферним заповідником (КБЗ) за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (листи №26-9-10/477 від 19.07.2005 р. та №865/29-8 від 30.01.2006 р.) та Державного комітету лісового господарства України (лист №06-18/4963 від 20.12.2005 р.).

Реалізація проекту дозволить уточнити просторове розташування пралісів і розробити заходи щодо їх охорони та використання.

Головні і довготермінові завдання

Головним завданням проекту є сприяння довгостроковому збереженню пралісових комплексів на Закарпатті, через впровадження сталого менеджменту та охорону цінних лісових комплексів з метою наближення їх до стандартів Гельсінської декларації та вимог Євросоюзу. В результаті виконання проекту має бути підготовлено перелік пралісових комплексів, оснований на наукових критеріях. Результати проекту мають бути відображені в „Плані дій з охорони та менеджменту лісів та включення їх до Пан-європейської екологічної мережі та мережі Natura 2000”. Важливою довготерміновою метою проекту є також сприяння усвідомленню суспільством та зацікавленими сторонами важливості збереження пралісів.

Короткотермінові завдання

-    Розробка критеріїв для відбору лісових територій, які можуть бути віднесені до пралісів.

-    Розробка критеріїв для оцінки екологічних особливостей цих екосистем (структура та умови функціонування).

-    Картування лісів, класифікованих як праліси, на основі польових досліджень та застосування методу аналізу супутникових зображень.

-    Описи пралісів відповідно до їх біорізноманіття, типів лісу, стану і умов для сталого менеджменту.

-    Розробка стратегії менеджменту і охорони цих лісів з наголосом на пріоритети та заходи, спрямовані на досягнення їхнього збереження.

-    Посилення уваги до охорони пралісів.

-    Підвищення зацікавленості власників лісу (державні та приватні особи) через організацію семінарів і відповідні публікації.

-    Розробка рекомендацій для моніторингу і детальних досліджень у цих лісах у майбутньому.